Українська мадонна з Івано-Франківська співає для Великого Нью-Йорка
Метафора «українська мадонна» з’явилася у думках одразу ж, коли вперше побачила та почула на сцені співачку Ірину Лончину. Уособлення українки: молода, вродлива, струнка, випромінює щирість, доброту, ніжність, любов. В творчому доробку Ірини близько 70 власних пісень – слів і музики до них.
У її репертуарі також українські народні пісні, колядки, щедрівки та естрадні пісні сучасних поетів та композиторів. Співати почала з дитинства. У 4-му класі у складі дорослого гурту «Воля» стала лауреатом конкурсу патріотичної пісні на честь 50-річчя УПА. У свої 25 років стала заслуженою артисткою України. Нині, п’ять років по тому, є лауреатом Всеукраїнських та міжнародної премій.
«Міс обдарованість» Галичини.
Перемогу саме у такій номінації отримала Ірина в конкурсі краси та талантів «Міс – обличчя Галичини» (2008). Дійсно, Бог наділив її різносторонніми обдаруваннями. Насамперед, доброю душею, дружелюбним характером (якби народилася в Поліссі, то, можливо, називали б «мавкою»), а також – красою. А далі – поетичним даром, винятковою музикальністю, гарним голосом, композиторськими здібностями, неабиякою пластичністю, а також – значною мірою – драматичним талантом. Це дозволяє їй свої кращі тематичні пісні виконувати як театральні етюди, тобто, «програвати». Завдяки цьому дару – вживатися в образ – необізнані з її біографією слухачі вірять, що вона так боляче співає для рідного синочка, народженого без батька, тужить за своєю матусею, яка на заробітках на чужині. І їй доводиться спростовувати: батьки працюють в Україні вчителями, а синочка ще не має…
І навіть найбільш прискіпливі з глядачів віддають їй належну високу оцінку. Завдячуючи багатьом пісенним родзинкам власного авторства той найбільш прискіпливий глядач вибачає їй деякі, можливо, й легковажні одноденки. В цілому, вгадується творча індивідуальність, яка дуже помітно, вигідно вирізняється на фоні багатьох т. зв. «зірок» та «зірочок», що заполонили українську та й світову естраду виконанням під фонограму. Ірина – співачка під живий звук, більше того, прихильниця акапельного виконання, що їй дуже вдається. І що притаманно співакам, які мають талант.
Народженій у співучому Івано-Франківському краї, Ірині дуже органічно пасує народна українська пісня, взагалі, фольклорна, зокрема, колядки та щедрівки. Має запис останніх на компакт-диску (СD). Недарма представників української громади Вільнюса – столиці Литви – так зачарувала колядка у її виконанні, виставлена на YouTube, що вони її, невідому раніше, розшукали і запросили на свято своєї громади (2011)
Творчий шлях та здобутки
Якщо зважити, що співати та перемагати на конкурсах дитячої пісні Ірина почала з дошкільних років, то можна стверджувати, що творчий шлях триває все свідоме життя. Співала, брала участь та перемагала у багаточисленних всеукраїнських, міжнародних та крайових пісенних конкурсах під час навчання в загальній школі, потім – музичній (клас фортепіано) та інституті мистецтв Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, який закінчила. Десять років працювала в концертному агентстві «Захід-Шоу» під керівництвом народного артиста України Богдана Сташківа. У складі цього колективу виступала на теренах України і закордону. Перемагала в телевізійних конкурсах «Пісня серця», «Захід ХХІ ст.» та ін. І ось останні три роки – «на власних хлібах», виступає самостійно.
Об’їздила всю Україну, окрім трьох областей Донбасу, що дуже прикро, бо там би оцінили таку українську співачку. Запрошували її в столицю Азербайджану – Баку, представляла Україну на міжнародному фестивалі «Carpatiya», Польща.
Відбулося багато її доброчинних концертів, зокрема, у фонд побудови Патріаршої церкви у Києві на заклик Архієпископа Любомира Гузара, за що отримала від нього грамоту. Бере участь у молодіжній комісії парафіян Греко-Католицької Церкви Івано-Франківська. У складі її делегації виступала в Німеччині, в Голландії на міжнародному з’їзді християнської молоді, відвідала Францію та інші країни Європи.
Окрема, щемлива сторінка творчого життя – щорічні, починаючи з 2006 р., поїздки до Італії з концертами для українських громад наших заробітчан. Ці поїздки надихнули на створення однієї з найкращих її пісень – «Мати-емігрантка». Також для наших заробітчан співала і в Іспанії. Легко можна уявити, як сприймало її щемливі, тужливі пісні рідного краю зболене ностальгією, вимушеною розлукою з рідними дітьми наше жіноцтво там, на важких домашніх працях в Італії, Іспанії…
Її продовжують запрошувати для окремих виступів та участі в конкурсах Національні та обласні радіоканали. Отримала приз слухацьких симпатій на конкурсі Національного радіо «Пісня року», іншим разом – диплом за найкраще виконання пісні у конкурсі «Від суботи до суботи» (2004).
У 2011 р. отримала Гран-прі в конкурсі «Світове чудо» («World Wonder») Міжнародного Радіо в Едмонтоні, Канада, за виконання авторської пісні-перлини «Дорогій матусі». Членів журі зачарували передані нею почуття. Вони підкреслили, що без знання слів можна зрозуміли зміст пісні. Того ж року в Едмонтоні брала участь у відомому міжнародному етнічному фестивалі «Спадщина».
Звання Заслужена артистка України отримала у 2008 р.
У творчому доробку – три випущені компакт-диски (CD): «Струни кохання», «Колядки. Щедрівки», «Не забувай мене» (2010). Готується новий – четвертий.
З програмою «З України – з любов’ю» – на сценах метрополії Нью-Йорка
У липні 2012 р. закінчилося турне співачки на берегах Гудзону та на «Союзівці», що в Кесткільських горах – так схожих на рідні Карпати. І знову – зустрічі з українською громадою, правда, набагато більшою, ніж в Італії. Тут її творчість оцінювала не тільки свіжа «четверта хвиля», а й ветерани «третьої» та нащадки всіх попередніх. У «Союзівці» на двох концертах її слухала тисячна аудиторія, сприймали дуже тепло.
Виступ у програмі найбільшого на терені Америки Шостого фестивалю української культури, який проводить Український Народний Союз, був серйозним іспитом для Ірини, який вона витримала з честю.
До цього фінального в Америці виступу Ірина здійснила камерні виступи в Народному Домі Нью-Йорка, в Народному Домі Джерсі-Сіті, штат Нью-Джерсі та Нью-Гевен, штат Коннектикут.
У програмі цих сольних виступів у 2-х відділеннях Ірина зуміла показати широку жанрову палітру своєї творчості. Почалося з колядок у церкві Петра й Павла міста Джерсі-Сіті. Її виконання так усім сподобалося, що прихильники справжнього мистецтва – очільники Народного Дому цього міста – одразу ж запропонували Ірині скористатися їхньою сценою. Це директор Народного Дому – Ігор Колінець, члени його управи – Ольга та Василь Николин та багато інших. Знайшли вони і спонсорів, і помічників. Допомагали доброчинно, щоб більше людей познайомилося з талановитою артисткою. Після концерту, що відбувся згодом – взаємне задоволення.
Творити добро
Найбільшим успіхом користувалася її авторські тематичні пісні. Коли в День матері в Нью-Йорку розпочала вона сольний концерт зі своєї коронної пісні-лауреата «Дорогій матусі», то одразу зачарувала всіх. Адже зуміла так проникливо висловити дочірні та й синівські почуття всіх присутніх – молодих і літніх. Не соромилася публічно сказати про найінтимніше, найпотаємніше у ставленні до рідної матусі (це, дійсно, пісня-посвята своїй матері – Галині Яківні Лончині, вчительці української мови загальної школи с. Побережжя, Тисменицького району. Мати любить пісню все життя, співала в різних хорах і її мрію про сцену зуміла втілити молодша донька).
А в авторській пісні «Мати-емігрантка», що звучить, як плач сучасної Ярославни, висловлює біль усіх матерів-заробітчан, що залишили в Україні своїх дітей та стареньких батьків і не можуть повернутися роками:
Поїхала мати у пошуках кращої долі,
Щоб в скруті не жили, не ниділи діти її.
І по-своєму, без агресії, але переконливо застерігає тих, хто Україну-матір перетворив в Україну-мачуху, хто осиротив сотні тисяч дітей: «Без матері-жінки ми втратимо і Україну/Не нація та, що так легко втрачає святе!»
Кожний концерт закінчує Ірина своєю величавою, закличною піснею «Україно, пробудись!» Пишається, що ця пісня, як своєрідний гімн футбольної команди «Прикарпаття», звучить на початку кожної гри-змагання. У ній автор нагадує: «Згадаємо, браття, минулі роки/Як ворог гнобив Україну/За неї йшли в бій молоді козаки/Сини визволяли Вкраїну»…
Звичайно, тематика її творчого доробку зараз – це, здебільшого, пісні про кохання. Але в більшості – сюжетні, змістовні, як було це в кращі часи української класичної естради часів Володимира Івасюка, «Червоної рути». Не без того, звичайно, що трапляються серед них ситуативні, під настрій, можливо, й не вічні. Час та слухач відбере найкращі.
У своїй авторській пісні «Просто так», що ввійшла до останнього аудіоальбому під назвою «Не забувай мене», вона щиро зізнається: «Я навчилась всміхатись просто так, щоб комусь стало краще». Така ж проста, але й висока її життєва філософія:
«Ми народжені жити й творити
добро,
Змалку істину цю пам’ятаю!»
Очевидно, що коли посилання йде від серця до серця, як у випадку з Іриною, то люди з такою ж самою щирістю оцінюють її.
З кожним із цих безпосередніх відгуків її шанувальників згідна:
«Ірина зачарувала прекрасним голосом, гарними піснями і повернула думками в Україну»; «Божественний голос. Проста, ніжна і всім дорога»; «Україна прекрасна і велика, оскільки є такі великі таланти від Бога»; «Чудові пісні та неповторний голос. Не зраджуй своїх переконань».
«Не зраджуй своїх переконань»
Таке побажання абсолютно слушне. Улюблену артистку хочуть чути всі. А Ірині хочеться піти назустріч кожному, всім дарувати своє мистецтво. Ось молодь просить більше танцювальних мелодій. Вона обіцяє. Але такими вже переповнена наша естрада. То, можливо, для свого творчого розквіту краще зосередитися на тому, що називають «вічним»? Щоб більше звучали соціальні і громадянські мотиви, народні пісні, що так гарно їй даються.
Запитала про це, тобто, творчі плани її естетики у самої співачки. І ось відповідь:
«Хочеться продовжувати працювати творчо у тому ж дусі, нести до людей щиру українську пісню, сповнену любові і патріотизму. Намагаюся донести до людей найважливіші цінності: сім’я, родина, мати, Батьківщина. Піснею люди повинні збагачуватись духовно. Тому стараюся писати змістовні тематичні пісні. І щаслива, що після моїх концертів люди виходять натхненні та духовно піднесені.
Я збагатила свій репертуар кількома молодіжними сучасними творами, та акцент ставлю все ж на пісні традиційні, народні. Саме в такому амплуа я можу гідно представляти Україну як співачка, щоб підтримати українську багату культуру, щоб доказати світові, що українська пісня гідна того, щоб її визнавав світ».
Тож побажаємо Ірині Лончині – українській мадонні з Івано-Франківська – великого творчого майбутнього: зачарувати весь світ нашою піснею. Зокрема, і громаду Великого Чикаго, якщо вона захоче запросити Ірину.
Українці Америки її полюбили і чекатимуть на нові зустрічі.
Автор статті: Лідія Корсун, Нью-Йорк. Спеціально для «Час і Події»